Скачать шаблон Joomla с JooMix.org

Поради психолога

1. Не навчайте тому, у чому ви самі не обізнані. Щоб правильно виховувати, треба знати вікові та індивідуальні особливості дитини.

2. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе.

3. Довіряйте дитині. Залишайте за нею право на власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.

4. Не ставтеся до дитини зневажливо. Дитина повинна бути впевнена в своїх силах, тоді з неї виросте відповідальна особистість.

5. Будьте терплячими. Ваша нетерплячість — ознака слабкості, показ вашої невпевненості в собі.

6. Будьте послідовними у своїх вимогах, але пам'ятайте: твердість лінії у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов'язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю і послідовністю.

7. Вчіть дитину самостійно приймати рішення і відповідати за них.

8. Замініть форму вимоги «Роби, якщо я наказав!» на іншу: «Зроби, тому що не зробити цього не можна, це корисно для тебе і твоїх близьких».

9. Оцінюючи дитину, кажіть їй не тільки про те, чим ви невдоволені, а й про те, що вас радує. Не порівнюйте її з сусідською дитиною, однокласниками, друзями. Порівнюйте, якою вона була вчора і якою є сьогодні. Це допоможе вам швидше набути батьківської мудрості.

10. Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити.

Завжди пам'ятайте: ми виховуємо дітей власним прикладом, системою власних цінностей, звичним тоном спілкування, ставленням до праці та дозвілля.

Тож давайте вчитися виховувати наших дітей, пізнавати те, чого ми не знаємо, знайомитись з основами педагогіки, психології, права, якщо насправді любимо їх і бажаємо їм щастя.

Не викликає сумніву, що правильно встановленими, цілими, міцними, безпечними сходами можна кого завгодно вивести на будь-яку висоту.

Ні виховній агресії в сім’ї!

Виховуючи дитину, ми частіше використовуємо метод «агресії» і спрямовуємо на дитину потік нищівної енергії з величезним негативним зарядом. Ми зриваємося на дитині, не розуміючи, що цим «заряджаємо» її. А вона, не в змозі розрядитися, як ми з вами, накопичує агресію в собі. І рано чи пізно ця агресія дасться взнаки — дитина хворіє (від легких захворювань до серйозних психозів).

Своєю нищівною словесною агресією батьки зазвичай намагаються наївно припинити імпульсивну агресію дитини, не замислюючись над тим, що дитина, коли стане дорослою, апробує такий урок на батьках.

Ще один вид виховної агресії — тілесна: биття, ляпаси.

Будь-яка дія бере реванш протидією. Ляпас колись може відгукнутися насильством, а биття — злочином.

Вихована такими методами дитина дзеркально спрямує потік агресії на своїх дітей. Вона не забуде гніт батьківських емоцій і, сама стане пригнічувати.

Своїми методами виховання ми позбавляємо дитину права на виявлення негативних емоцій, хоча самі їх провокуємо.

Дуже важливо, щоб ми використовували симпатію та усмішку, підтримку, співчуття та навіювали доброту, бо всі негативні емоційні вияви позначаються на психічному стані дитини.

Змініть тактику виховних впливів і полюбіть її, свою дитину. Якою б вона не була. Адже обов'язок батьків — зробити свою дитину щасливою. Тільки батькам під силу прокласти правильний шлях взаємин. Виявіть розуміння й любов, і дитина відплатить вам тим самим — любов'ю та розумінням!

Як уникнути покарань у вихованні дитини?

Необхідна профілактика. Вона полягає в тому, щоб запобігти небажаним діям дитини ще до їх здійснення. Для цього потрібно сформувати в дитини прийнятну реакцію на певні обставини, виробити вміння самостійно й адекватно їх оцінювати і відповідно діяти. Краще запобігти, ніж потім карати. Необхідно поспілкуватися з дитиною, пояснити, розповісти, показати на прикладі, чому так робити можна, а так — не можна, до яких наслідків може призвести порушення якогось правила, норми, розпорядження, яке покарання воно тягне за собою. Треба вчити дитину робити такий аналіз самостійно, думати, перш ніж щось зробити, передбачати наслідки скоєного.

Дитина народжується гармонійною, чистою і досконалою. Вона відкрита для світу, вона всмоктує все, що їй дають дорослі. Чим буде насичуватися її розум, наповнюватися її душа, залежить переважно від нас — батьків, дорослих.

Дитину не карають:

1. За те, що вона чимось не влаштовує дорослих: холерика за те, що він непосидючий і впертий, сангвініка — за рухливість, флегматика — за повільність, меланхоліка — за плаксивість.

2. Під час їжі.

3. Якщо вона зазнала невдачі (вона й без того засмучена, присоромлена, пригнічена). Тут краще підтримати її.

4. За необережність, а вчать обережності, роблячи висновки з прорахунків дитини; за повільність, незібраність (за цим може бути приховане занурення в себе або фантазування); за забруднений і порваний одяг, а вдягають відповідно до обставин; за прорахунки самих батьків тощо.

5. На людях (в автобусі, на вулиці), адже це ще й публічне приниження.

6. При молодшій дитині, оскільки підривається авторитет старшої, а якщо є ревнощі між дітьми, то це може породити озлобленість у старшої дитини, а в молодшої — злорадство, а це погіршить їх взаємини.

7. За емоційність, імпульсивність, енергійність. Здатність передбачати наслідки своїх вчинків остаточно формується у дівчат до 18 років, у хлопців — до 20, але навчати цього слід з трьох, а особливо з п'яти років. Карати за вчинки, які дитина не може передбачити, — значить карати за те, що вона дитина.

8. Поспішно, не розібравшись: краще пробачити десятьох винних, ніж покарати одного невинного. Необхідно поєднувати покарання з іншими методами виховання, дотримуючись педагогічного такту та враховуючи вікові та індивідуальні особливості дитини.

Якщо ж виникла така ситуація, що необхідно покарати дитину, то реакція батьків на вчинок дитини має бути продуманою, вільною від негативних емоцій. У реакції не повинно бути істеричності. На істеричний крик, жестикуляцію, надлишок емоцій дитина відповідає тим самим. Не повинно бути люті, гніву. Лють призводить до надмірних покарань, а це породжує в батьків муки сумління. Спочатку покарали, а потім шкодують, жаліють. Тепер в очах дитини винні батьки і вона стає в статусі ображеної. Не слід погрожувати дитині, краще попередити. Часом погроза сприймається гірше, ніж саме покарання. В погрозі завжди є шантаж, і зрештою дитина також починає шантажувати батьків. Необхідно також обирати ефективний та прийнятний спосіб покарання (не кричати і лупцювати, а, наприклад, використовувати метод штрафування, позбавлення привілеїв). Перед покарання має бути чітке та коротке пояснення, для чого ми це робимо. І найголовніший принцип – карати можна лише після системи заохочень. Покарання необхідно застосовувати дуже обережно і набагато рідше, ніж заохочення.

Якщо хочемо уникнути стресів, можна:

а) скрізь і завжди бути готовим до можливих труднощів. Вихід є завжди, і не один, тільки потрібно його шукати;

б) прагнути не потрапляти в ситуації, які сприяють прояву властивих негативних рис вдачі.

Наприклад: схильним до страху – не ходити без необхідності в темну пору доби, “агресорам” – уникати “розбірок” і т.д.;

в) не намагатися добитися свого за будь-яку ціну ;

г) прагнути аналізувати і вивчати все те, що відбувається;

д) зняти “рожеві окуляри” – не ідеалізувати людей, справи, ідеї, оточуючий світ, себе, щоб не розчаровуватися згодом;

е) що б не сталося, думати не тільки про себе, а й про те, кому зараз потрібна наша допомога.

Що робити в стресовій ситуації:

а) не зневірятися і не займатися безплідним звинуваченням себе або інших;

б) пам'ятати, що все можна виправити. Якщо неможливо повернути втрачене – можна переглянути своє ставлення до того, що відбулося;

в) не приймати “в гарячці” необдуманих рішень типу: звільнитися з роботи, розлучитися, піти з дому, припинити стосунки з другом або родичем і т.д.;

г ) уникати узагальнень на свій рахунок: “Я невдаха, нещасна людина, гірший за інших, зі мною завжди що-небудь трапляється”;

д) попросити допомогу у тих, хто поруч;

е) постаратися знайти причини того, що сталося, щоб “нещасний випадок” не повторився в майбутньому.

Десять кроків, щоб стати кращими батьками

1. Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.

2. Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.

3. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.

4. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміх при кожній нагоді.

5. Намагайтесь побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися. Коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли в Вами чинили несправедливо.

6. Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте докладати зусиль для цього. Хваліть її за хорошу поведінку.

7. Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо Ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.

8. Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.

9. У кожній сім’ї є свої правила. Будьте послідовними і їх дотриманні, про намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого – відміняється.

10. Не забувайте про власні потреби! Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.

10 кроків назустріч дитині!

1. Якщо діти живуть в умовах постійною критики, вони навчаються осуджувати.
2. Якщо діти живуть в умовах ворожнечі, вони навчаються насильству.
3. Якщо дитину постійно висміювати, вона навчається зневажати себе.
4. Якщо дітей постійно соромити, вони навчаються почувати провину.
5. Якщо діти живуть в умовах толерантності, вони навчаються терплячості.
6. Якщо дітей підтримують, вони навчаються впевненості в собі.
7. Якщо вчинки дітей схвалюють, вони навчаються самоповаги.
8. Якщо діти живуть в умовах справедливості, вони навчаються бути справедливими.
9. Якщо діти живуть у безпеці, вони навчаються довіряти.
10. Якщо діти живуть із визнанням, вони навчаються дружелюбності. Вони знаходять любов на землі.

Можливі наслідки неправильного виховання

1. Завищена вимогливість батьків до успішності налаштування, тільки на одержання 11-12 балів формує у дитини»комплекс відмінника». Виникає підвищена тривожність (поганий сон, нервові зриви, заїкання.)

2. Дитина чекає позитивної оцінки виконаної роботи від дорослих, а ті не питають, чого малюк прагнув досягти! Як результат: те, що мало на меті дитина, не збігається з очікуваннями дорослих. Малюк починає вгадувати, чого хоче дорослий, вчиться не для себе, а для когось – зникає бажання щось робити самостійно, спираючись на власні уявлення, а згодом повністю втрачається бажання вчитися.

3. Страх бути покараним, побачити невдоволення батьків, примушує дитину за всяку ціну приховувати правду, йти на обман: «Аби тільки не засмутити, не розгнівати батьків». Результат – замкненість, нещирість, відчуття самотності й непотрібності.

Пам’ятайте! Головне для батьків: навчити дитину вчитися, прищепити їй інтерес до набуття нових знань.

Малюк погано вчиться не тому, що нездібний, неслухняний, дурний, а тому, що самі дорослі не сформували у нього достатнього рівня пізнавальних інтересів.

Рекомендації батькам гіперактивних дітей

У своїх відносинах із дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть її в кожному випадку, коли вона цього заслужила ,підкреслюйте успіхи . Це допоможе зміцнити в дитини впевненість у власних силах.

Уникайте повторень слів «ні» і «не можна».

Говоріть стримано, спокійно і м’яко.

Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу,щоб вона могла його завершити.

Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.

Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності ,що вимагають концентрації уваги.

Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня . Час прийму їжі, виконання домашніх завдань і сну повинний відповідати цьому розпорядкові.

Уникайте по можливості скупчень людей. Перебування у великих магазинах, на ринках, у ресторанах чинить на дитину надмірно стимулюючий вплив .

Під час ігор обмежуйте дитину тільки одним партнером . Уникайте неспокійних , гучних приятелів . Оберігайте дитину від стомлення ,оскільки воно призводить до зниження самоконтролю і наростання , гіперактивності .

Давайте дитині можливість витрачати надлишкову енергію . Корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі :тривалі прогулянки, біг, спортивні заняття

Поради батькам дітей з особливими потребами

Ніколи не жалійте дитину через те,що вона не така, як усі.

Даруйте дитині свою любов та увагу,однак не забувайте про інших членів родини,котрі її теж потребують.

Не дивлячись ні на що, зберігайте позитивне ставлення і уявлення про свою дитину.

Організуйте свій побут так,щоб ніхто в сім’ї не відчував себе «жертвою»,відмовляючись від свого особистого життя.

Не відгороджуйте дитину від обов’язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом з нею.

Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна гордитися вами.

Не бійтеся в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.

Частіше розмовляйте з дитиною. Пам’ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінять їй вас.

Не обмежуйте дитину в спілкуванні з ровесниками.

Частіше звертайтеся за порадами до педагогів та психологів.

Звертайтеся до родин, у яких є діти. Передавайте свій досвід і переймайте чужий.

Пам’ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно. Готуйте її до самостійного життя. Говоріть з нею про майбутнє.

Час звертатися до логопеда

Якщо вашій дитині важко спілкуватися зі своїми однолітками, і ви помітили, що її мова значно відстає від норми зверніться за консультацією до логопеда. Виясніть, що стало причиною. Можливо, ви дуже мало спілкуєтесь з вашою дитиною, і вона просто не чує розмовної мови. Тоді негайно почніть більше спілкуватися з дитиною, читати книжки, активно займатися малюванням та ліпленням.

Підставою для відвідування логопеда є неправильна вимова звуків.

Свистячі

«С», «З», «Ц» - малюк повинен чітко вимовляти до кінця 3-го року життя.

Шиплячі і сонорні

«Ш», «Ж», «Ч» і «Л», «Р» - до кінця 5-го року життя.

Якщо ви помітили помилки і вас тривожить мова вашої дитини зверніться до логопеда за консультацією і невідкладно. Чим довше дитина буде карта вити і шепелявити, тим міцніше закріпиться у нього неправильна вимова і тим важче буде в майбутньому виправити дефект.

Артикуляційна гімнастика

Проводьте ці вправи з дитиною щодня.

«Усмішка» - утримувати кілька секунд губи в усмішці.

«Хоботок» - зімкнути губи, та витягнути їх уперед.

«Парканчик» - усміхнутись так, щоб зуби були зімкнені і трішки оголені.

«Смачне варення» - облизати губи.

«Голочка» - витягнути тоненький язичок вперед.

«Годинник» - кінчик язика швидко пересувається з одного куточка губ в інший.

«Збираємо мак» - водити язичок за зубами (верхніми і нижніми).

«Маляр» - язичок біле «стелю» (піднебіння) вправо-вліво.

«Лопатка» - широкий язик покласти на нижню губу, розслабити і потримати 10 сек.

«Млинці» - поплямкати губами язичок 4-5 разів, вимовляючи пя-пя-пя, а потім спокійно тримати язичок широким.

«Каруселі» - язичок тягнеться до носика, потім до підборіддя, потім ховається в ротик.

«Щітка» - «чухаємо» зубами язичок.

«Трубочка» - бічні краї язика загнути догори.

«Чашка» - бічні та передні краї язика підняти, але не торкатися зубів.

«Грибок» - присмоктати язик до піднебіння.

«Гойдалка» - напруженим язиком штовхати за верхніми та нижніми зубами (по черзі).

«Коник - поцмокати за верхніми зубами (спочатку повільно, а потім швидше).

Заїкання

Для того, щоб попередити заїкання, велика профілактична робота з боку дорослих, які оточують її в сім’ї, школі.

1. Стежте, щоб мовлення оточуючих було неквапним, плавним, правильним і чітким. Правильне мовлення викличе таке ж правильне мовлення у дитини.

2. Звертайте увагу на те, щоб дитина говорила, достатньо широко відкриваючи рот, не дуже голосно, не поспішаючи, шкідливо розмовляти, коли відбувається вдих, захлинаючись і задихаючись.

3. Не допускайте прискореного мовлення дітей. Таке мовлення нерідко засвідчує про підвищену збудженість, слабкість нервової системи. Вона може призвести до заїкання.

4. Оберігайте дитину від контактів з людьми, які заїкаються. Дитина почне відтворювати ті ж зупинки у своєму мовленні.

5. Застерігайте дитину від психічних та фізичних вправ, від перебування серед нервових, неспокійних дітей.

6. Не навантажуйте мовлення дитини. Не вимагайте промовляти незрозумілі слова, завчати багато віршів, складних за змістом та формою.

7. Частіше читайте їй, просіть переказувати прочитане. Виправляйте, коли дитина говорить неправильно.

8. Не навантажуйте дітей зайвими враженнями, які викликають у неї емоційне перенапруження. Не дозволяйте довго дивитись телевізор.

9. Не розповідайте дитині перед сном страшних історій, не залишайте дитину, коли вона боїться.

При серйозному ставленні до цих заповідей ви зможете змінити побут в сім’ї, встановити здорові відносини.

Як розвивати мовлення дітей?

1. Спілкуйтеся з дитиною якомога більше, коментуйте свої дії, детально розповідайте про предмети які оточують.

2. Розмовляйте повільно, грамотно і чітко, ні в якому разі не повторюйте неправильну вимову. Пам’ятайте, що малюкові потрібно чути лише правильну мову!

3. Спонукайте дитину до мовлення, ставлячи їй запитання, поступово ускладнюючи їх.

4. Багато читайте малюку, вчіть переказувати, разом вивчайте вірші, вчіть складати цікаві історії за картинками.

5. Кожне незрозуміле слово поясніть дитині. Привчайте дітей до вживання слів відповідно літературної норми!

6. Не втручайтесь в дитячі розповіді, спочатку вислухайте, а потім виправте помилку.

7. Не забувайте хвалити дитину після кожного успіху.

Центр реабілітації дітей-інвалідів м.Прилуки

Наші контакти

Центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів

  • Адреса: вул.Низова, 60, Прилуки
  • Тел. (04637) 3-85-00; 3-85-52
  • Email: prcentr@ukr.net
  • Моб. : (066) 024 54 66

Центр на карті

Скачать шаблон Joomla с JooMix.org
We use cookies to improve our website. By continuing to use this website, you are giving consent to cookies being used. More details…